Власні вірші
Я купую собі обнови
Моя шафа битком набита
Я не їла хліба з полови
Чом же маю Бога гнівити
Бо не їздила в лімузині
В дорогих не була ресторанах
Не відвідую YIP – магазини
І червону доріжку в Канарах
Через це маю світ залити
Чорно-сірими кольорами
І відмовитись просто жити
Обіймаючи небо руками
Через це маю коси дерти
І від заздрощів лікті кусати
Йти до грошей або померти
Прагнуть влади як депутати
Хай вам грець!Та душа бездонна
І у неї свої канони
Коли матір земна Мадонна
То дитя не жадає корони
Я щаслива бо кожну хвилину
Світ веселкою розфарбує
Сонцесяйна усмішка сина
Я її над усе ціную
Заздріть!В мене свої мільйони
То за що маю Бога гнівити
В мого щастя свої закони
Жити з вдячність! Просто жити
******
Якби тебе, Вкраїно, розпинали
Якісь сусідські Понтії Пілати
Якби тебе у рабство продавали
Якісь чужі,не ріднії прелати
Ти б відродилась феніксом з золи
Зуміла б світу сонцем засіяти
Та коли діти вбивцями були
То як?- скажіть – Для кого воскресати
Невже нема? І всюди брехуни
Так думала Вкраїна в домовині
Продажні доньки!Зрадники-сини!
Ось той незримо чорний ніж у спині
Та впав в могилу синьо-жовтий стяг
І янголи з під Крут по нім спустились:
- Вставай,Вкраїно!Все в твоїх руках
Бо по при все тобі життя судилось
Бо по при все що є у тебе ті
Що дихають тобою і для тебе
Що вмерши в тюрмах, в муках на хресті
Тебе ввіках оберігають з неба
****
На торгу стояла гарна жінка
До грудей сиріток пригортала
Хто вона? Казали «Українка!»
Та що у тридцятих помирала
На торгу стояла мужня жінка
А в очах її сама безодня
Хто вона? Казали «Українка!»
Мучениця праведна Господня
На торгу стояла вбога жінка
Так стояла, наче, в царських шатах
Хто вона? Казали «Українка!»
На Голгофах сталінських розп’ята
На торгу стояла горда жінка
Правила для себе чесну долю
Хто вона? Казали: «Українка!»
Що в житті кохалася до болю
На торгу стояла просто жінка
Жінка,що надії не втрачала
Хто вона? Казали: «Українка»
Що любила, вірила, чекала…
ВКРАЇНОНЬКА…
Вкраїнонько, моя безвільна птахо
Куди тебе лиш доля не вела
У княжий терем, поруб і на плаху
Ти сотні раз вмираючи жила
Була жоною в золоті і шатах
І знайдою і пилом під ногами
Жила в палацах, і у казематах
Із друзями і в парі з ворогами
Ти мала все …Уділи і улуси
Шляхи у рай, дороги у нікуди
Не легко жити матір’ю Ісуса
Та ти була ще матір’ю Іуди
Була і є! А хтось шепоче мусиш…
І як їм окаянним пояснити
Що преподобна матінка Ісуса
Не може ще й Іуди не любити
Вкраїно! Ти дітей не обираєш
То ж мовчки будеш хрест свій волочити
А сили? Сили з віри ………
І витерпиш! І вистоїш, щоб жити
БАЛАДА ПРО УКРАЇНУ
Україна в Бога на гостині
Мов скарби дітей перебирала
Заглядала в очі чорні й сині
В них себе,мов,в дзеркалі шукала
Ось найменші дітки!Ці при владі
Пестувані мною кожну днину
Чом вони мене продати б раді
Здерши з пліч сорочку і свитину
Не йняла я віри до останку
-Чи мене ви діти й не любили
Нащо зодягнули вишиванку
Ви на матір цінник начепили
-А сердульші!Ці мене зміняли…
Закордоном мачухи шукають
Ці землі своєї не спізнали
А чужину раєм називають
- Господи, де старші мої діти
Руки Україна заламала
А ні бавить їх, а ні глядіти
Я ні сил, а ні часу не мала
Ось їх душі – мовить Бог із неба
Тільки в їх серцях жила Людина
Лиш вони молилися за тебе
І жили тобою щохвилини
Ти для них Пречиста , найсвятіша
Та за кого варто помирати
І вони вже тим найщасливіші
Що у них така відважна мати
Ох, Вкраїно! Скинь з очей облуду
Вийми із грудей кривавий ніж
Доки є хрести ще на Іуду
Житимеш!То цим себе і тіш!!!