«Андрей Шептицьций – світоч українського народ»
Сценарій виховного заходу:
«Андрей Шептицьций – світоч українського народ»
(На стіні ікона Христа - учителя і портрет Андрея Шептицького прикрашені квітами і вишитими рушниками).
«Черговою Любов’ю твого серця – по любові до Бога – є любов супроти свого українського народу та Батьківщини. Зі своїм народом та Батьківщиною ти зв’язаний не лише спільною вірою,але й спільною мовою, звичаями і обичаями».
Андрей Шептицький
Учень:
Андрей Шептицький – святість і добро,
Що менще притаманне вже сучасності
Він вірив у життя, любив його
Усім світам воно світилось ясністю.
Чому ж тепер так зачерствіли ми?
Чому душа боїться бути щирою?
Знайди в собі той вірний шлях туди,
Хай буде відповідь твоя правдивою.
Народе ! Вслухайся в життя святого
І зрозумій мету його одну:
Любить своє, не потурать чужому,
Добро творити і не за ціну.
Коли б послухались його поради
То може , було б все не так тепер
Не панувало б царство злиднів, зради
І дух народу би отак не вмер.
Шануй його і памятай завжди
Оті святі діла, те милосердя.
Свічу скорботи в церкві запали,
Приборкай в серці люте пересердя,
І за Вкраїну Господа моли.
Ведучий: 29 липня 1865 року в селі Прилбичі біля Яворова, що було власною посілістю графа Івана Шептицького та графині Софії з роду Фредрів дочки польського письменника та драматурга графа Олександра Фредро) народився син, якому при хрещенні дали ім’я Роман - Олександр.
Ведуча: Шептицькі – давній боярський рід Галичини, один з найстаріших боярських родів Галицької землі, що сягає десь до ХІІ століття, з якого вийшло багато єпископів, митрополитів, священників , що служили нашій церкві, в тому числі і митрополит Андрей Шептицький.
Ведучий: Постать Митрополита Андрея в історії українського народу і його культури займає непересічне місце. 44 роки він вдало вів через шторми, бурі і рифи суспільних катаклізмів корабель Української Греко-Католицької Церкви. На різних етапах суспільно-політичного процесу першої половини XX ст. він, як Глава Церкви, був мудрим провідником і далекоглядним політичним діячем, меценатом української культури, високоморальною людиною, ціле життя якої є для нас свідченням святості.
Ведучий: П’ятирічного Романа мати почала вчити катехизму. У домі Шептицьких панувала атмосфера правдивої християнської побожності. Вся сім’я щодня спільно відмовляла щоденні молитви і часто всі приступали до Святого Причастя. Це виробило у малого Романа вже змалку побожність і вразливу душу.
Ведуча: У 1872 році Шептицькі прибудували нову кімнату і мати митрополита, графиня Софія вписала на образочку, до якого молилась вся сім’я, такі слова: «радше смерть, ніж гріх, мої найдорожчі діти. Бог з вами – Софія Шептицька». Це були слова дороговказу для її дітей.
Ведучий: А дітей у неї було семеро – й усі сини. Найстарші Юрій і Степан померли у дитинстві.
Ведуча: Коли Романові було 6 років - згадувала графиня Софія, - він хотів розділити з Ісусом страждання. Роман був дуже серйозний у своїх стосунках з Ісусом. Часто мати знаходила його нотатки із зразками молитов, які він записував.
Ведучий: Його обличчя світилося, як в ангела , коли він прислужував на Святій Літургії. Він відчував, що це особлива ласка служити біля Божого престолу.
Ведуча: Роман був тихою, милою, спокійною, але наполегливою дитиною. Інколи його було важко зрозуміти навіть своїй матері.
Ведучий: У жовтні 1883 року Роман вступає у привілейований кавалерійський полк імені принца Олександра Гасенського. Щоденно відвідує Службу Божу. Паралельно з військовою службою навчається на правничому факультеті Ягелонського університету в Кракові. Вільний час використовував для поглиблення знань у різних галузях науки і мистецтва.
Ведуча: У грудні 1883 року Роман захворів складною формою скарлатини. Хвороба дала ускладнення на суглоби. Після видужання в 1884 році Роман продовжує навчання у Вроцлаві. Слухає крім правничих предметів ще філософію славістику, історію і теологічні предмети.
Ведучий: У 1885 році Роман Шептицький засновує товариство Гозія «Соцієтас Гозіанка», у якому згуртовує католицьку молодь. Розказує про гніт українського народу на Галичині та про Берестейську унію.
Ведуча: У середині квітня 1886 року Роман удостоївся аудієнції тодішнього папи Римського Лева ХІІІ. Папа, почувши про намір Романа вступити до Василіанського чину та служити українському народу, був зворушений до сліз і благословив його словами: « Сину мій, ти вибрав найкращу долю. Котра хай не буде віднята від тебе».
Ведучий: 19 грудня 1888 року Шептицький здобуває ступінь доктора права Краківського університету, записується ще на правничий факультет у Мюнхені, згодом на філософський факультет у Відні.
У тому ж році, під час другої поїздки до Італії відвідує Помпею, Неаполь і Монте Касіно де студіює правило святого Венедикта. Тут він вдруге отримує аудієнцію папи. Папа заохочує його до вступу в монастир та благословляє його шляхетний вибір.
Ведуча: До монастиря отців Василіан у Добромилі вступає у 1888 році. Там отримує монаше ім’я Андрей. 22 серпня 1892 року в Кристинополі приймає монаші обіти. У монашому чині скоро переходить від одного призначення до іншого. 17 вересня 1899 року отримує сан Станіславського (Івано-Франківсько- го) єпископа. На цьому пості перебуває майже півтора року. Він займається шкільною молоддю, дає стипендії проводить візитації на парафіях, сповідає, проводить великопісні реколекціїї, засновує єпархіальну бібліотеку, семінарію,закликає стати добрими християнами, відвідувати святу Літургію.
Ведучий: 17грудня 1990 року Папою Левом XIII іменований Галицьким Митрополитом. Його врочистий вхід у архикатедральний собор св.Юра у Львові відбувся 17 січня 1901 року.
Учень: Аж промовив у свято велике
До народу із Юра вершин: -
Хочу в Бозі вам бути Владика
Рідний брат, України я син.
Раннім променем сяйнуло слово
На весь край від кінця до кінця.
Серед місій потіхи, обнови
Розцвітали побожні серця.
Пам'ятав про убогих та хворих,
Про студентів, сиріт і про вдів,
Навіть птахам і звірам у горах
Заповідник безпечний завів.
Ведуча: Митрополит Андрей розвинув багату і різноманітну роботу для добра Церкви, але найголовнішим мотивом його діяльності була душпастирська праця. Візитуючи парохії, Митрополит Андрей сам зранку сповідав, а відтак проповідував. Він дбав про душпастирську опіку над нашими поселенцями в Боснії, два рази відвідав США і Канаду, один раз Бразилію, Аргентину, щоб там проповідувати Слово Боже.
Ведучий: Під час Першої світової війни був ув'язнений царськими військами. Після трирічного заслання організовує Католицьку Церкву в Росії та на Східній Україні. Ідея церковної єдності є одним із головних завдань Митрополита Андрея. Він стає справжнім апостолом єднання не лише в нашому народі, але і серед росіян, білорусів. Організовує унійні з'їзди у Велеграді. Щоб виявити і виховати кращих священиків - апостолів церковного поєднання. Митрополит у 1929 році засновує у Львові Богословську Акадедемію, ректором якої стає о.Йосиф Сліпий. Митрополит засновує також Богословське наукове товариство, закладає народну лічницю, що стала єдиним українським шпиталем у Львові.
Ведучий: Андрей Шептицький не тільки любив дітей, українську молодь, але і всіляко дбав про них. Щороку своїм коштом утримував 20 бідних юнаків і 20 дівчат, даючи їм найрізноманітнішу освіту. Особливу увагу приділяв Митрополит вихованню молоді у дусі християнської моралі. Національного патріотизму, загальнолюдського гуманізму.
Ведуча: Не дивно, що діти і молодь любили свого владику і горнулися до нього, сотні листів приходило до владики від дітей із запитаннями, проханнями, а найбільше з подяками. Сьогодні школярі теж принесли кошик квітів і віночок молитов для нашого дорогого Владики.
Ведучий: Коли у Східній Україні шалів сталінський терор зі штучно викликаним голодом. що поглинув мільйони українських жертв, Митрополит видав разом з іншими єпископами пастирське послання, в якому протестував проти варварського нищення українського народу.
Ведуча: Митрополит Андрей відправив вагон з продуктами харчування на схід для потребуючих в час голодомору, але їх повернули, мотивуючи тим, що ніякого голоду немає.
Учень: Догорає каганець у злиденній хаті.
А на шибках морозець звірів малює кудлатих.
Сяде чорна, мов та ніч мати край віконця.
І на сина погляд шле, хрест стиска в долоньці.
А маленькеє дитя на печі дрімає,
Бідна мати молода сльози проливає.
Вони падають з повік, омивають хрест.
Скоро буде Новий рік і думки воскресли,
Що приходить Миколай.
Вже немає сили...Їм продукти відіслав Андрей –
Не впустили. В чорних куртках, в шапках гавкали,як вовки.
Говорили: « Нету у нас совсем голодовки».
... Воно біднеє дитя, до неньки схилилось.
Вже немає вороття – уже не збудилось.
Ведучий: Під час німецької окупації в часі ІІ світової війни Митрополит Андрей пише листа до Гітлера під назвою «Не убий», спрямований проти винищування німцями жидів.
Не злякав його в люту годину
Навіть велет тевтонський грізний –
За жидів, християн, за людину
Кинув виклик катам «НЕ УБИЙ!».
Скільки крилося у підземеллі
Чоловіків, жінок і малят
Помагав безборонним де треба
Кожний був Йому в Господі брат.
Ведуча: Останні роки життя Митрополита Андрея були йому тяжким хрестом. Майже 80-літній старець, паралізований і на інвалідному візку,не лише керував нашою церквою, але також ніс на собі усі тягарі спричинені ІІ світовою війною. Ціле життя Митрополит намагався скріплювати духовно, культурно та економічно свій народ, тому так ревно дбав про розвиток релігійного життя, засновуючи нові монаші чини, згромадження, товариства… Заповіт Владики
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
А над ним золотисті хрести,
Задивившись у даль з висоти,
Простягають рамена, мов крила,
Понад городом Льва і Данила.
На горі тій жив архієрей,
Незабутній Князь Церкви Андрей,
Для народу і віри трудився,
За свій нарід там Богу молився.
"Творче світу, Спасителю мій,
Поможи Батьківщині моїй,
Дай їй силу кайдани зламати,
Що скували її супостати.
Україно, Вітчизно моя!
Все, що маю,даю тобі я,
І майно, і знання, і всі сили,
Щоб тобі на добро прослужили.
Щоб ти стала міцна, як давно,
Щоб твій нарід з’єднався в одно
у братерській любові та згоді –
Лиш тоді стане сила в народі"
І поклав йому Бог в груди дар:
Жар любови і мужности жар,
Щоб любов’ю бездольних зігріти
і відважно неправду зустріти.
Проти кривди за людські права
Він підносив відважні слова,
Заступав непохитно і щиро
Свій народ, свою Церкву і віру.
Скільки втер удовиних він сліз,
Скільки радості хворим приніс,
Скільки круглих сиріт і убогих
Користали з його допомоги!
Сиротинці, музеї, церкви!
Як змогли би промовити ви,
То прославили б словом великим
Щедру руку Андрея-Владики.
Серед гуку гармат, серед бур
Він стояв непохитно, як мур.
Не скорили його небезпеки
Ні тюрма, Ні заслання далеке.
Як Мойсей крізь пустині, моря,
Вів свій нарід до Бога-Царя
Поміж піски, провалля і скали,
Та, де вічні горять ідеали.
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
Та Владики в живих вже нема,
Над ним вічність царює німа,
Що від мертвих живих відділила –
Ангел смерті підносить там крила …
Сиротіє святиня пуста,
І сумує народ-сирота,
І шепоче молитву за того,
Що носив в собі душу святого.
Та священний його заповіт,
Мов стіна нерушима стоїть,
І ніяка його завірюха
Нам не вирве і з серця і з духа!
Ми усі – і дорослі й малі
На своїй і нерідній землі
Його слово, величне, крилате,
Будем в серці довічно ховати.
Він не вмер – він між нами іде,
Він нас шляхом тернистим веде
Крізь холодні пустинь заметілі
До мети, до великої цілі.
Піднесімо серця до гори,
Хай замають, мов ті прапори,
Хай наллються новою снагою –
Віщий Духу! Веди! Ми з тобою!
Роман Завадович
Пісня «Бог-любов»
Ведучий: Помер Митрополит Адрей Шептицький 1 листопада 1944 року. Похований у крипті святого Юра 5 листопада. З тих пір ідуть до його могили люди з своїми болями і просьбами, а також з подяками за отримані ласки. На його гробі завжди стоять живі квіти.
Вірш «Митрополит Андрей Шептицький»
(діти розповідають по одному рядочку, виходять з намальованою першою літерою,щоб коли стануть в рядочок вийшло Андрей Шептицький)
Андрею Шептицький, молися за нас,
На тебе надію свою покладаю.
Добра і ласки навчи ти нас,
Робити все для рідного краю.
Его своє перед Богом схиляти.
Й серце і душу йому віддавати.
Шану велику творцеві складати,
Ехо слів Божих в душі відчувати.
Працю свою для добра віддавати,
Тисячі людей на шлях направляти.
Цькування терпляче переживати,
Кимось пишатись, когось навертати.
Й завжди про Бога свого пам’ятати.
Ведучий: Життя Андрея Шептицького згоріло як ця свічка (гасить свічку)зате світяться його добрі діла, які він залишив після себе. Зараз Андрей Шептицький в небі. Він дивиться на нас і випрошує для нас все нових і нових дарів, тому давайте разом з ним помолимося за наш український народ:
(Моляться усі з попередньо розданого тексту молитви)
Молитва за український народ Митрополита Андрея Шептицького:
Просимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любові і справедливості. До Тебе підіймається наша молитва. Зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу. Благослови наш труд, і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої Вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні. Амінь.
Пісня «Боже, Ти – Бог мій»
Ведуча: Нехай світла пам'ять про нашого Українського Митрополита Андрея буде серед нас, а й він сам, що втішається ликом Божого лиця, нехай благословить нас, весь український народ на нелегкий шлях братньої любові, згоди, єдності Церкви й народу, і повної незалежності.
( митр. Андрей Шептицький)
Мета: допомогти учням глибше пізнати життя Андрея Шептицького, розкрити багатогранне служіння Митрополита Церкві та людям, сприяти духовному розвитку дітей та молоді
Сценарій заходу
На сцену виходять хлопець і дівчина. Проектор висвітлює світлину Митрополита Шептицького (слайд 1) Звучить лірична музика.
Хлопець .
Христино! Поглянь на цю фотографію! Він подібний на Мойсея!
Дівчина. ( Читає напис під фотографією)
Він є Божий слуга Андрей Шептицький і дійсно виглядає цікавим. Ти думаєш, що ця людина прожила своє життя згідно заповідей Божих?
Хлопець.
Є тільки один спосіб виявити це. Дізнатися про життя Андрея Шептицького.
З'являється Ангел
Ангел: Строгий аскет, Христовий пастир душ – так називають цього чоловіка. Сьогодні я хочу, щоб ви зрозуміли велич особи Митрополита Андрея. Вчимося жити тою любов'ю, якою керувався він ціле своє життя.
Запрошую вас у цікаву подорож. Хочу вас ознайомити із життєвою дорогою Божого слуги Андрея.
Виходять четверо ведучих.
( Відповідно до виступу ведучих міняються світлини на слайдах)
Ведучий1. День був яскравий і сонячний того липневого після обіду 1865 року. В маленькому селі Прилбичі на північному сході від старовинного міста Львова, що на Яворівщині, 29 липня 1865 року народився Роман Шептицький у родині графа Івана та графині Софії Шептицьких.
Ведуча2. Роман був третьою дитиною у сім’ї Шептицьких. Він був веселим, завжди усміхненим і щасливим,зацікавлений усім. Здавалося, ніби він схопив сонячне проміння того дня, коли народився, і носив його з собою.
Ведучий 3 . Він називав себе Ама, що по-латинськи означало любов. Любов пронизувала усе життя Романа. Який чудовий був би світ, коли б більшість з нас жила б такою ж любов’ю, знаючи, що все, що ми маємо, є даром нашого милосердного люблячого Бога. Роман захоплювався чарівністю кожного дня, подіями і особами.
Пісня "Всюди я з Ісусом не боюся йти" ( У виконанні малого хлопчика)
( Додаток 2)
Ведуча 4. Батько наголошував на важливості освіти для всіх його дітей. вони мали приватних вчителів до того часу, поки в 10 років не записалися до гімназії. Усі діти Шептицьких старанно вчилися, шануючи батьків , хочучи бачити їх щасливими.. Роману було 18 років, коли він готувався здавати випускні екзамени в гімназії Святої Анни. Він відводив багато годин для навчання, бо хотів скласти іспити якнайкраще. Екзамени він здав блискуче.
Хлопець: - Як Роман вирішив стати священиком?
Ведучий 1
Це був, безперечно,довгий і важкий період його життя. Роман завжди хотів іти за покликом Бога. Він мав намір стати василіанським монахом і українським священиком, але його батько не хотів навіть чути про це. Граф був добрим, богобоязливим чоловіком. але йому було важко зрозуміти, чому Роман вибирає покликання таке вимогливе, важке, а також зовсім не престижне.
Покликання прийшло до Романа безпосередньо від Бога, коли він усамітнився після закінчення гімназії Святої Анни. В час молитовних чувань внутрішній голос сказав Романові: "Ти повинен стати василіянином".
Ведуча 2 Батько, граф Іван, не схвалив такої ідеї. він наполягав, щоб син пішов на службу в армію, сподіваючись, що в Кракові під час однорічної служби, яка вимагалась законом, він захопиться світськими справами і забуде про своє прагнення вступити в монастир. Але життя солдата Романа не цікавило.
Ведучий 3 .У січні 1884 року Роман важко захворів скарлатиною, зараженням крові, запаленням суглобів. він був майже при смерті. Та завдяки Божій милості все-таки переміг хворобу і ступив на дорогу служіння Богові.
Ведуча 4 Незважаючи на те, що в час Романової хвороби батько обіцяв сприяти його Божим планам, після одужання сина граф Іван таки не дав згоди на вступ Романа в монастир. Це стало причиною тяжких страждань Романа, який не міг не підкоритися волі свого батька.
Тепер вже добре розумію,
Куди спішу і що я вмію,
В осмуті в’янути не смію,
В стражданнях - не один.
В Христі знаходжу я підмогу,
Без Нього - навіть до порогу!
Сягаю до небес чертогу,
Бо я – християнин ! ..
о.Василь Мендрунь
Ведучий 1 Нарешті граф дозволив Романові поступити в монастир при умові,що той закінчить своє навчання в університеті й одержить ступінь доктора права. Він також хотів, щоб Роман більше спілкувався з молодими людьми і почекав ще 4 роки. Чекання було важким для Романа, але він знав, що врешті-решт зможе відповісти на заклик Бога.
Ведуча 2. В університеті Роману було дозволено жити набожним достойним життям. нерелігійна атмосфера серед студентів дуже його турбувала. Він почав запрошувати друзів у свою кімнату на щотижневі дискусійні засідання на релігійні теми. Студенти говорили про християнські принципи і звичаї. Роман був впевнений, що вибрав достойних друзів. Він ніколи не належав до поганої компанії і намагався врятувати інших від неї. Він добре усвідомлював небезпеку впасти в гріх під впливом поганого товариства.
А гріх липкий, і все кусає,
І трудно вирватись від нього …
І часто пахощі розмаю
Його пронизують усього.
Тоді лиш з Господом єднайся.
І пригадай Христове Слово,
У всіх гріхах своїх покайся –
І повне прощення готове.
Покаятись найтяжче діло,
Бо я к в собі гріха признати?
А ти покайсь в усьому сміло,
Так, ніби Бог – це твоя мати.
На серці легко тоді стане,
І гріх давити вже не буде,
І сонце радісне й кохане
Тобі світитиме повсюди.
Ведучий 3 Восени 1887 граф Іван відправив Романа у подорож на Східну Україну і в Росію. Це була щаслива нагода для молодого хлопця, і він скористався цим для розширення і поглиблення свого культурного і релігійного світогляду. Роман відвідав багато церков, монастирів і музеїв під час мандрівки. Він зустрічався і розмовляв з відомими людьми і в багатьох випадках знайшов друзів на все життя.
Ведуча 4.Після місячних канікул Роман повернувся додому і почав готуватися до складання випускних іспитів на докторську ступінь по праву. Незважаючи на свою нелюбов до цивільного права, він склав їх успішно.
Ведучий 1. Невдовзі батько Романа запропонував йому відправитись в нову подорож, у Рим. Роман з радістю погодився. молодий благородний хлопець був задоволений із своєї подорожі у Вічне Місто, Рим. Вершиною його перебування там була приватна зустріч з Папою Римським Левом 13. Саме Папа Лев закликав до відновлення старовинного Чину Св. Василія Великого. На завершення їх зустрічі Святий Отець, натхненний Святим Духом, обняв Романа і сказав: " Сину, ти вибрав найкращу долю".
Ведуча 2. 29 червня 1888 року Роман вступив у монастир в Добромилі. Він отримав особливий дозвіл пропустити трьохмісячну програму кандидата, бо він і так був затриманий батьком на 4 роки Нарешті Роман почав життя, до якого прагнув так багато років.
Ведучий 3. Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року склав перші обіти. За цей рік він навчився жити релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху. В цей час Роман отримав нове ім'я – Андрей, в честь св.. Андрея, Апостола, який приніс Добру Новину про Ісуса слов’янському народові.
Брат Андрей повернувся в Краків, де він вивчав теологію в Колегіїї оо.Єзуїтів. Ці студії були підготовкою до висвячення на священика.
Ведуча 4. Брат Андрей мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма мовами:грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою,французькою,італійською,англійською,єврейською,українською. Цей особливий дар був плідно використаний для поширення Євангелія Ісуса серед багатьох людей.
Ведучий 1.11 серпня 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він був висвячений на священика.
Ведуча 2. У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом. Це відбулося 19 вересня 1899 року. Молодий єпископ зразу ж виявив свою відданість іншим. Він відвідував покинутих і ув’язнених. Почав будівництво духовної семінарії і був ініціатором реконструкції собору у Станіславові.
Ведучий 3. 12 січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом Галичини.
Ведуча 4.Андрей Шептицький був Главою Греко-Католицької Церкви майже півстоліття. Це були важкі і відповідальні часи для українського народу. Митрополит завжди допомагав, захищав і оберігав свою паству. Він завжди був зі своїм народом, постійно голосячи святе Боже слово. В одному із своїх Пастирських листів писав: " Подорожуючи від села до села, я більше подібний на проповідника-місіонера, ніж на Єпископа…"
Ангел:
Метали,такі, як золото, мусять бути випробувані перед тим, як вважати їх дорогоцінними. Митрополита Андрея дуже любив Бог, а також і люди, але його спокій часто порушувався сумнівами і нерозумінням. Послухайте, як шукання, а також переслідування, яких зазнав Андрей Шептицький, виявили і загартували найкращі якості духу Митрополита. Як вогонь знищує домішки в золоті, так і душа Митрополита стала чистою після всіх випробувань, які він пережив впродовж свого життя.
Ведучий 1.
Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко- Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в антиросійській політичні й діяльності і 18 вересня 1914 року арештували.
Ведуча 2. Він відбував ув’язнення в Києві, Курську, а потім у монастирі в Суздалі. Навіть перебуваючи за гратами, Пастир пам’ятав про потреби своїх послідовників і ніколи не припиняв писати листи в різні урядові установи, в яких протестував проти переслідувань його Церкви і вірних й обстоював їх права.
Ведучий 3.12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення.
У вересні 1923 року його знову арештували, але тепер вже польський уряд.
В січні 1924 року йому дозволили повернутися до Львова.
Ведуча 4 .Прикутий до крісла-візка, через перенесені хвороби, виснажливу роботу, ув’язнення, Митрополит продовжував покращувати добробут своєї Церкви і вірних. З роками ентузіазм не згас, особливо він сконцентрував свої зусилля на виданні релігійної літератури і літургічному оновленні.
Ангел: 1941 року в Україну прийшла біда – Друга Світова війна. Нацисти намагалися знищити 200 тисяч євреїв зі Львова і навколишніх територій. Послухайте спогади полковника ізраїльських військ Кагане:
Учень: " Я був єврейським військовим капеланом, призначений у Львівський гарнізон, а також равином у синагозі і викладав юдейську теологію в міських вищих щколах.
Можу поклястися на Біблії, що Митрополит Шептицький був одним з найбільших гуманістів людства, і, звичайно, найкращий друг, якого ми, євреї, мали коли-небудь. Кажу це не просто тому, що він врятував мою дружину, дітей і мене, а тому, що він допомагав звільнити сотні інших євреїв від неминучої смерті" Люби всіх ближніх, незважаючи на віру,
Ангел: І нації ти інші поважай,
Святому Господу ти серце принеси в офіру
І за Христом іти не забувай.
Роби приємне навіть людям незнайомим.
Усім, без винятку, спіши добро творить,
Даруй любов і милосердя кожну мить.
Ведучий 1.З кожним днем Митрополит все слабшав. Вночі 31 жовтня 1944 року він оголосив свій духовний заповіт і останні слова. Він передбачив знищення Греко-Католицької Церкви, яке було здійснене після його смерті.
О 1.30 після обіду 1 листопада 1944 року Митрополит Андрей Шептицький помер. Його свята душа пішла зустрітися з його Творцем. Йому було 79 років і 56 з них він піклувався про Христових овець.
Виходять хлопець і дівчина.
Дівчина. Я зрозуміла, що Митрополит Андрей Шептицький є тою людиною, пам'ять про кого не може бути втрачена, бо вона є благословенням.
Хлопець. Я хочу бути подібним до нього. В усіх гранях свого життя, особливо в молитві, він був настільки досконалим, що став відомий як "новий Мойсей" українського народу.
Ангел. Андрей Шептицький – один з тих, хто становить знак надії для наших і прийдешніх часів. Він показав, що любов є сильніша від смерті.
Звучить сумна мелодія.
Хлопець і дівчина читають вірша Тетяни Домашенко "Апостол єдності"
(Додаток 3)
Ангел:
Слуга Божий Андрей Шептицький продовжує молитися за кожного з нас перед Небесним Отцем.
Просіть його допомогти вам у ваших потребах і турботах, молячись:
О, мій Боже, з глибини моєї душі клонюся перед Твоєю безмежною Величчю. Дякую Тобі за ласки й дари, що ними ти наділив Твого вірного Слугу Митрополита Шептицького. Прошу Тебе, прослави його також і на землі. В тій цілі благаю Тебе, уділи мені в Своєму Батьківському милосерді ту ласку, про яку я Тебе покірно прошу. Амінь.
Виходить 4 дітей. Декламують вірш
"Заповіт Владики"
(Додаток 4)
Додаток 1. Диск з презентацією
Додаток 2. Пісня хлопчика "Всюди я з Ісусом не боюся йти"
Всюди я з Ісусом не боюся йти,
Радісно з Ним йтиму до життя мети.
Скрізь мені безпечно, де Ісус мій є.
Вірю я, хоронить Він життя моє.
Всюди з Ним,всюди з Ним я не пропаду,
Всюди я з Христом моїм в житті піду.
Додаток 3. Вірш "Апостол єдності"
Діво Чистая, Маріє,
Вдячну пісню Ти прийми –
За Шептицького Андрія
Богу дякуємо ми!
Ти бо вмовила Владику,
Щоб Вкраїні дарував
Він пророка , і велику
Благодать йому подав.
І отримала Вкраїна
Подарунок від Творця
Вірного святого сина,
Братства й єдності співця!
За батьків правдиву віру
Серцем він молив Христа,-
Щоби церква була щира,
І єдина , і свята…
Богородице Маріє,
Бога Сина ти моли,
Щоби Слугу Свого Андрія
Він прославив між людьми!
Тетяна Домашенко
Додаток 4 .
Заповіт Владики
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
А над ним золотисті хрести,
Задивившись у даль з висоти,
Простягають рамена, мов крила,
Понад городом Льва і Данила.
На горі тій жив архієрей,
Незабутній Князь Церкви Андрей,
Для народу і віри трудився,
За свій нарід там Богу молився.
"Творче світу, Спасителю мій,
Поможи Батьківщині моїй,
Дай їй силу кайдани зламати,
Що скували її супостати.
Україно, Вітчизно моя!
Все, що маю,даю тобі я,
І майно, і знання, і всі сили,
Щоб тобі на добро прослужили.
Щоб ти стала міцна, як давно,
Щоб твій нарід з’єднався в одно
у братерській любові та згоді –
Лиш тоді стане сила в народі"
І поклав йому Бог в груди дар:
Жар любови і мужности жар,
Щоб любов’ю бездольних зігріти
і відважно неправду зустріти.
Проти кривди за людські права
Він підносив відважні слова,
Заступав непохитно і щиро
Свій народ, свою Церкву і віру.
Скільки втер удовиних він сліз,
Скільки радості хворим приніс,
Скільки круглих сиріт і убогих
Користали з його допомоги!
Сиротинці, музеї, церкви!
Як змогли би промовити ви,
То прославили б словом великим
Щедру руку Андрея-Владики.
Серед гуку гармат, серед бур
Він стояв непохитно, як мур.
Не скорили його небезпеки
Ні тюрма, Ні заслання далеке.
Як Мойсей крізь пустині, моря,
Вів свій нарід до Бога-Царя
Поміж піски, провалля і скали,
Та, де вічні горять ідеали.
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
Та Владики в живих вже нема,
Над ним вічність царює німа,
Що від мертвих живих відділила –
Ангел смерті підносить там крила …
Сиротіє святиня пуста,
І сумує народ-сирота,
І шепоче молитву за того,
Що носив в собі душу святого.
Та священний його заповіт,
Мов стіна нерушима стоїть,
І ніяка його завірюха
Нам не вирве і з серця і з духа!
Ми усі – і дорослі й малі
На своїй і нерідній землі
Його слово, величне, крилате,
Будем в серці довічно ховати.
Він не вмер – він між нами іде,
Він нас шляхом тернистим веде
Крізь холодні пустинь заметілі
До мети, до великої цілі.
Піднесімо серця до гори,
Хай замають, мов ті прапори,
Хай наллються новою снагою –
Віщий Духу! Веди! Ми з тобою!
Роман Завадович
Використана література:
1.О.Паскевич , І.Бура "Андрей Шептицький: Сповнення Блаженств"
Львів "Свічадо" 1994;
2."Катехитичний обіжник" №3,2001
3."Місіонар" №11,2001;
4. "Зернятко" № 9, 2007
5. "Зернятко" № 6,2009
6. "Позакласний час". №11,2008
7."Зернятко" №5,2010