Інтерактивні методи навчання

 Інтерактивні методи навчання

Інтерактивні методи навчання пройшли багаторічну апробацію у навчальних закладах багатьох країн   світу,  деякі  з   них   застосовуються   і  у   вітчизняній   педагогіці.   Мета  застосування інтерактивних методів полягає не тільки в спонуканні учнів до активної роботи, а й ініціюванні їх творчості, розвитку комунікативних навичок тощо. Існують п'ять причин, які знижують якість проведення уроку:

1)  дуже часте й нецікаве фронтальне опитування;

2)одноманітність використовуваних педагогом методів навчання;

3)матеріал подається заради самого матеріалу (предмет заради самого предмету);

4) завищений тиск  на учнів з  боку  викладача з метою досягнення  високих  навчальних результатів;

5) дуже швидке проходження матеріалу.

Для того, щоб зацікавити учнів навчанням, необхідно:

1)  урізноманітнити використовувані методи навчання;

2)підняти активність учнів;

3)  створити приємну невимушену атмосферу під час уроку;

4)поставити за мету виховання особистості;

5) складність матеріалу, що вивчається, привести у відповідність до рівня підготовленості учнів.

Урок  мас  бути  цікавим   заходом   з  чіткими   правилами,   під  час  якого  учитель  і  учені. співпрацюють на професійному та особистісному  рівнях з метою отримання стійкого досвіду  навчання на все наступне життя. Пропонуємо розглянути інтерактивні методи навчання, орієнтовані на практику (див. таблицю 1)

Таблиця 1

Інтерактивні методи навчання, орієнтовані на практику
Методи, що використовуються для введення в тему уроку та активізації роботи учнів	Методи розробки та поглиблення нового змісту навчання	Методи контролю мети навчання та завершення навчальної теми, уроку
1) метод «АБВ»; 2) «Постав на голову»; 3) «Мозковий штурм»4 4) «Замальовування та записування ідей»; 5) рольова гра; 6) "Бесіда за круглим столом".	1) введення учнів в роботу на робочому місці; 2) проблемні ситуації; 3) робота в малих групах; 4) креативні методи; 5) рольова гра; 6) «Бесіда за круглим столом»; 7) «Навідні запитання»; 8) «Навідні тексти»; 9) проектна робота; 10) розкриття теми через ланцюжок запитань; 11) метод сценаріїв; 12) використання Інтернету; 13) «Зіткнення з реальними робочими ситуаціями».	1) проблемні ситуації; 2) робота в малих групах; 3) креативні методи; 4) рольова гра; 5) «Бесіда за круглим столом»; 6) «Метод шпаргалок»; 7) «Зіткнення з реальними робочими ситуаціями»; 8) проектна робота; 9) презентація; 10) «Комп’ютерна симуляція»

1. Метод  "АБВ".

Метод  "АБВ" можна використовувати під час введення в нову тему, для активізації уваги учнів, пробудження   в   них   інтересу   до   вивчення   новою   матеріалу   та   контролю   знань. Учням пропонується зібрати відомі їм поняття з заданої теми в алфавітному порядку та розмістити в таблиці (див. Таблиця 2).

Таблиця 2

Метод"АБВ"                                                Мала група №
Тема:
А	Н
Б	О
В	П
Г	Р
Д	С
Е	Т
Є	У
Ж	Ф
З	Х
І	Ц
Й	Ч
к	Ш
Л	Щ
М	Ю
	Я

Робота за  методом "АБВ" проводиться у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв.)  спочатку учні працюють у парах: кожен збирає поняття на задану тему. Потім відбувається обговорення результатів з партнером та обрання 10 найважливіших, на їхню думку  понять, які заносяться в таблицю в алфавітному порядку (див. Таблиця 2)

2-ій етап (5 хв.): окремі пари об'єднуються в групи по 4 особи та опрацьовують обидва аркуші,  визначаючи 10 найголовніших,  на їхню думку,  понять, які знову заносяться у таблицю.

3-ій етап (10 хв.): групи з 4-х осіб об'єднуються по дві та разом  опрацьовують попередні два  аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять.

4-ий етап (20 хв.): кожна група з 8-ми осіб презентує результати своєї роботи на плакаті, дошці тощо, як основу для подальшої роботи над темою.

2. Метод "Постав на голову".

Метод "Постав на голову" належить до креативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там. де спрацьовують "класичні методи". Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему ("на ногах"), наприклад: "Які. на вашу думку, риси, ознаки притаманні кваліфікованому кухарю-кондитеру (офіціанту,  столяру тощо)?" Після обговорення цього питання з учнями, викладач допомагає їм поставити проблему "на голову", наприклад: "Які, на Вашу думку, риси, ознаки притаманні некваліфікованому  кухарю-кондитеру (офіціанту,  столяру тощо)?"  (див. Таблицю 3).

 

Таблиця 3

Метод  "Постав на голову"	Творча група №
Проблемна тема:	Проблемна тема «на голові»:
Шляхи вирішення: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.	Шляхи вирішення: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

 

Робота за методом «Постав на голову» проводиться у три етапи:

1-ий етап (15 хв.): викладач чітко й однозначно формулює проблему («на ногах»), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

2-ий етап ( 15 хв.): викладач повертає проблему на її протилежність ("ставить на голову"), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

3-ій етап (10 хв.): результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються "з голови на ноги й    їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату. Метод "Постав на голову" сприяє розвитку  в учнів здібностей до пошуку нестандартних підходів у вирішенні проблем комунікативності, формує  самостійність мислення.

3. Метод "Мозковий штурм".

Метод "Мозковий штурм" означає вільне висловлення ідей, думок на задану проблемну тему (навіть. якщо вони фантастичні, неможливі у реалізації), але без критики та обговорення. Ці ідеї фіксуються, систематизуються й оцінюються .

Умова застосування методу:

1)  у роботі беруть участь 5 – 7  учасників;

2)група працює півколом або в колі за одним столом;

3)обов'язкова участь модератора;

4)тривалість: 15 – 45  хв.;

5)кожна ідея фіксується учасниками або модератором;

6)відсутність критики або коментарів на адресу висловлюваних ідей.

Метод "Мозковий штурм" сприяє народженню значної кількості ідей при високій активності у часників, розвиває комунікативні здібності учнів, надає  їм можливість самовиражатися  та самореалізуватися                                                               ( див. Таблиця  4).

 

Таблиця 4

Метод  «Мозковий штурм»
Функції викладача	Функції учня
1)    привітання та організація взаємного представлення; 2)  входження в тему та висловлення перших ідей щодо вирішення проблемної ситуації; 3)  записування усіх  висловлених думок та ідей; 4)  ненав'язливе залучення до висловлювання ідей усіх учнів; 5) акцентування уваги на нетрадиційних підходах до теми; 6) підбиття підсумків: -  систематизація записаних ідей; -  визначення логічної послідовності; - остаточний відбір ідей.	1)    висловлювання своїх думок та ідей на задану проблемну тему; 2)    акцентування уваги на одному проблемному питанні; фіксування ідей на папері;  вироблення вміння уважно слухати й не перебивати співбесідника, бути уважним до думок та ідей інших учасників.

Робота за методом "Мозковий штурм" проводиться у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв.): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємного представлення.

2-ий етап (5 хв.): входження в проблемну  тему та початок подачі ідей на її вирішення.

3-ій етап (20 хв.): ненав'язливе залучення до участі всіх учасників і записування, навіть незначних, на перший погляд,  висловлених думок.

4-ий етап (10 хв.): підведення підсумків - систематизація записаних ідеї, визначення логічної послідовності; остаточний аналіз.

4. Метод замальовування та записування ідей

Метод замальовування та записування ідей дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал. Він сприяє ефективному запам'ятовуванню, концентрації думок., підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей. Його можна використовувати як для вирішення нескладних проблемних питань, гак і для розробки широкомасштабних проектів.

Даний метод можна використовувати як на уроці,  так і в будь-якій іншій творчій діяльності, де є необхідними відбір, осмислення, запам'ятовування, оформлення думок та інформації, наприклад:

1)   підбір матеріалів із нової теми;

2)підготовка до бесіди, доповіді, участі у конференції тощо;

3)повторення навчального матеріалу;
4) планування уроків;

5)  конспектування уроків;

6)упорядкування думок;

7)підготовка "шпаргалок";

8)робота над темами, коли важко визначити їх обсяг і структуру.
Під час використання методу "Замальовування та записування ідей" в учнів виникають деякі проблеми, наприклад:

-  психологічне неприйняття на початку роботи;

-  педагог втручається в розробку схеми-малюнка;

-  учні не наважуються вносити свої ідеї в групову схему або помилково вносять їх не в ті гілки схеми, в які потрібно (некомпетентність у визначенні категорій);

-  головні гілки схеми плутають з другорядними (невизначеність в ієрархіях);

-  перші навички роботи над схемами-малюнками дуже неохайні.

Метод замальовування та записування ідей
Функції викладача	Функції учня
1 ) введення учасників у проблемну тему й пояснення деталей методу замальовування та записування ідей; 2) формування малих груп для роботи над проблемною темою; 3) організація презентації малими групами своїх схем-малюнків; 4) обговорення результатів робіт малих груп і допомога у зведенні результатів роботи в загальну схему-малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1, плівці для показу на проекторі).	1 ) розроблення, переважно в малій групі по 2-5 осіб, схеми-малюнка проблемної теми; 2) презентація схеми-малюнка; 3) аналіз аналогічних робіт інших малих груп; 4)  участь в обговоренні остаточного    варіанта схеми-малюнка проблемної теми.

Для проведення заняття потрібні кольорові олівці або фломастери (6 кольорів на одну групу), папір для малювання формату А4 чи АЗ (поЗ-5 аркушів на кожного учасника), спеціальні засоби для презентації розробок перед великою групою учасників.

Метод замальовування та записування ідей полягає в тому, що проблемна тема записується в центрі аркуша паперу. Від головної теми відходять головні гілки та підписуються друкованими літерами. Від кожної головної гілки відходять другорядні гілки, які так само підписуються друкованими літерами і т. д. Тобто, порядок думок фіксується від загального до окремого: чим далі від центру схеми-малюнка, тим конкретнішою ста( інформація. Для позначення головних і другорядних гілок використовуються різні кольори. Якщо на аркуші паперу місця для записів недостатньо, можна доклеїти ще один аркуш.

Пропонуємо розглянути схему-малюнок проектної роботи "Застосування інтерактивних методів навчання на практиці. Метод модерації"  (див. схему-малюнок).

Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:

1-ий етап (5 хв.): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.

2-ий етап (10 хв.): роз'яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу

3-ій етап (15 хв.): формування малих груп та робота над схемою-малюнком проблемної теми.

4-ий етап (10 хв.): презентація малими групами своїх схем-малюнків; аналіз робіт.

5-ий етап (5 хв.): зведення результатів роботи у загальну схему-малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1. плівці для показу на проекторі).

Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуру вати матеріал, працювати з інформацією – підбирати,  систематизувати тощо.

 

 

 

5. Метод «Рольова  гра».

Метод Рольової гри полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах.

Рольові ігри проводяться з метою:

-  розвитку здібності адекватно реагувати на рипі ситуації;

-  розвитку чутливості, співпереживання;
- розвитку комунікативних здібностей;

-  розвитку креативних (творчих) здібностей;

-  розвитку соціальної компетентності;

-  зняття  перешкод у виявленні себе:  під час гри учні  можуть    показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;

-  ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

-  формування певних стилей поведінки;

-  виявлення небажаних стилів поведінки;

-  перенесення теоретичних знань на практику;

-  теоретичне обгрунтування практичних умінь;

-  формування впевненості в особистих силах тощо.

До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:

1)  підготувати письмове описання ситуації (Ію одному примірнику на кожного учасника);

2)письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);

3)  відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів.

Досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

-     неточне описання     ситуації  чи ролі:

-     відсутність в учня – актора  готовності та бажання грати;

-     у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

-  на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

-     не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

-     учні – актори  забагато  імпровізують,  коли справа стосується фахових  питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

-     мета  навчання  відходить на другий  план, а рольова гра перетворюється  на загальний атракціон;

-     гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

-     викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

-     глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

-     учні – актори  з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами:

1)   під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2)неголосно сміятися можна, але не висміювати акторі;

3)зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Функції викладача та учнів під час проведення рольової гри наведені нижче                                                                                            

 

Таблиця 6

 

Метод «Рольова гра»
Функції викладача	Функції учня (учасника)
1 ) виконання ролі режисера; 3) 2) підбадьорювання учнів – акторів; 3) координування дій акторів і глядачів; 4) спостереження за  дотриманням  правил та рамок гри; 5) скеровування   та акцентування уваги глядачів на   ті чи інші важливі моменти в рольовій грі.	1 ) виконання  ролі  актора  чи  глядача; 2)самостійний аналіз своєї ролі; 3)оцінювати свої спостереження та  досвід акторів.

Для оцінки результатів рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, її учасники чимало привносять власних ідей, що підвищує якість обіграних ситуацій.

 

Метод «Рольової гри» можна застосовувати для:

-  активізації учнів;

-  введення в нову  тему;

-  завершення навчальної теми;

-  наочності проблеми або життєвої ситуації;

-  наочності конфліктної ситуації та форм і методів виходу з неї;

-  виявлення стратегії вирішення проблем;

-  підготовки процесів прийняття рішень;

-  тренування нових способів поведінки в певних ситуаціях тощо.
             Робота за методом рольової гри проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання учасників, введення в тему,  роздача сценарію рольової гри.

2-ий етап (10 хв): роздача ролей акторам (письмове розписування ролей);    визначення задач кожного із спостерігачів, роздача формулярів для письмових нотаток спостерігачів.

 3-ий етап (25 хв): самостійна підготовка до ролі:

-  ознайомлення з навчальними матеріалами з даної теми:

-  відпрацювання стратегії ділової бесіди;

-  записування можливих запитань та відповідей;

-  входження в роль:

-  репетиція ролі з партером:

-  консультування з викладачем.
4-ий етап (25 хв): фаза рольової гри.

5-ий етап (15 хв): аналіз проведених спостережень, обговорення результатів та досвіду акторів.

6-ий етан (5 хв): підбиття я підсумків.

 

 

 

 

 

6. Метод "Бесіда за круглим столом".

Бесіда проводиться за круглим столом у невимушеній атмосфері й за змістом в основному визначається учнями. Вона зорієнтована на якусь загальновідому тему без суворого переслідування мети досягнути чіткого результату. Це особлива форма дискусійного навчання з обговоренням.

Мета даного методу полягає в сприянні розвитку соціальної компетенції учнів через вільний обмін досвідом і думками та вироблення толерантного ставлення до висловлювань і переконань інших (див. Таблиця 7).

Метод  «Бесіда за круглим столом»
Функції викладача	Функції учнів
1)    привітання та організація взаємного представлення; 2)  введення в тему для бесіди – обговорення; 3)  розвиток соціальної компетенції у часників; 4)  підтримання невимушеної доброзичливої атмосфери; 5)  ненав'язливе    залучення    до    висловлювання    всіх учасників круглого столу; 6)  акцентування уваги на нетрадиційних підходах до теми; 7)    підживлювання бесіди  нерозглянутими  питаннями теми; 8)  підбиття підсумків відзначення найцікавіших думок; 9)    завершення бесіди.	1)    вільне висловлювання своїх думок, вражень, досвіду; 2) набуття досвіду висловлюватися на   будь-яку тему; 3) вироблення  вміння   уважно слухати   й   не  перебивати  співбесідника,  бути   терпимим   до   думок   і  переконань інших, поважати їх позиції.

Робота за даним методом проводиться  у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв): ненав'язливе змістовне входження в розмову, орієнтація на тему з боку викладача.

2-ий етап (10 хв): висловлювання думок (спонукання з боку викладача до вільною висловлювання думок без елементів критики та оцінок).

3-ій етап (20 хв): ненав'язлива підтримка та координація вільної комунікації з боку викладача, залучення до розмови усіх учнів.                    4-ий етап (5 хв): підбиття підсумків, відзначення найцікавіших думок, завершення роботи круглого столу.

7.  Метод введення учня в роботу на робочому місці.

Введення учня в роботу на робочому місці означає ввести учня в коло його конкретних задач по роботі на реальному робочому місці (див. Таблиця 8). Мета цього методу полягає в наступному:

1)  розвиток професійної компетентності під час виконання робочих завдань;

2)розвиток здібності виконувати завдання в стресових ситуаціях в межах робочого плану в реальних робочих умовах.

Перші кроки у впровадженні даного методу виявляють деякі проблеми, а саме:

-  учні не можуть швидко засвоїти складні завдання в реальних робочих умовах;

-  робітники-куратори не враховують педагогічну, тактику майстра виробничого навчання щодо учня.

Робота за методом введення учня в роботу на робочому місці проводиться в три етапи:

1-ий етап (10 хв): підготовка робочого місця; підготовчі дії учня на робочому місці. Підтримка учня з боку робітника – асистента  та майстра виробничого навчання.

2-ий етап (30 хв): учень бере на себе функції робітника – напарника  і виконує певні операції за домовленістю. Йому передасться цілий комплекс завдань, які він виконує самостійно.

3-ій етап (5 хв): аналіз отриманого учнем досвіду.

Даний метод дозволяє учню отримати реальний досвід роботи на робочому місці навіть до того, як він засвоїть навички роботи в навчальній майстерні.                                                                                                Таблиця 8

Метод введення учнів у роботу на робочому місці
Функції майстра виробничого навчання	Функції учня
1) планування введення учня в роботу на робочому місці; 2) інструктування  робітника – асистента, що буде курувати учня; 3) підтримок учня; 4)     введення в роботу та координування процесу навчання.	1) вивчення завдання; 2) спостереження  за майстром, постановка запитань; 3) виконання   певної   частини   роботи   з метою вироблення особистої самостійності; 4) звітування про виконання роботи та отриманий досвід.

8. Метод проблемних ситуацій.

Проблемною називають ситуацію, для оволодіння якою учень мас знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. У навчальному закладі мас бути банк даних або "кейс" проблемних ситуацій, який використовується у навчальному процесі для підготовки учнів до вирішення реальних проблем на виробництві (складних випадків з виробничої практики).

Учням роздаються необхідні для роботи матеріали та формулюється основна проблема. Вони мають оцінити ситуацію й розробити шляхи виходу з неї.

Проблемні ситуації можуть різнитися за змістом, методами опрацювання даних, рівнем вимог до учнів, та їх тематика обов'язково має бути типовою до фахових вимог даної групи учнів. У процесі опрацювання даної ситуації в учнів мають розвиватися практичні навички, які вони будуть використовувати й надалі в своїй професійній діяльності                                                                                        

Таблиця 9

Метод проблемних ситуацій
Функції викладача	Функції учня
1) привітання та організація взаємного представлення учнів; 2) ознайомлення учнів з проблемною темою; 3) організація опрацювання проблемної ситуації; 4)   підбиття підсумків.	1 ) аналіз проблемної ситуації; 2) збір та аналіз інформації на задану тему; 3) розробка можливих шляхів вирішення проблеми, їх порівняння, вибір єдиного правильного; 4) критичне осмислення вибраного рішення.

Мета методу проблемних ситуацій полягає в тому, щоб розвивати в учнях:

1)  здібності осмислювати проблемні ситуації й знаходити правильні рішення;

2)  альтернативне мислення;

3)  здібності знаходити, оцінювати й використовувати інформацію:

4)комунікативні здібності.

Робота за методом проблемних ситуацій проводиться в шість етапів:

1-ий етап (5 хв): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення. 2-ий етап (10 хв): роз'яснення правил методу проблемних ситуацій.

 Постановка завдання (усне чи письмове описання проблемної ситуації).

3-ій етап (30 хв): самостійна робота учнів або малих груп над проблемною ситуац.:

-     прочитані описання проблемної ситуації,  зрозуміти про яку проблему йде мова;

-     подумати, який довідковий матеріал є в розпорядженні (підручник, конспекти, довідники тощо);

-    сформулювати  мету,  визначити  кроки для  досягнення   мети,   визначити  проблеми,  які виникнуть на шляху до мети.

4-ий етап (20 хв): презентація окремими учнями або малими групами своїх рішень щодо розв'язання проблемних завдань, обмін думками.

5-ий еіан (20 хв): зведення результатів роботи у загальне вирішення проблеми. Формулювання прийнятого рішення та його обґрунтування.

6-ий етап (5 хв): підбиття підсумків.

9. Метод "Зіткнення з певними реальними ситуаціями".

Цей метод передбачає збір і систематизацію учнями інформації, наприклад про певне виробництво, робоче місце па виробництві та вимоги до нього тощо з різних джерел

Обов'язковими умовами даного методу е:

- проведення дослідження за межами даного навчального закладу;

- переперевірка даних;

- обговорення результатів з компетентними людьми.                                      

Таблиця 10

Метод "Зіткнення з певними реальними ситуаціями"
Функції викладача	Функції учня
1)  введення учнів у тему:      - інформування про вихідну ситуацію;    - визначення мети дослідження;                                                    - визначення терміну виконання; -  прогнозування результатів дослідження; 2)   допомога  учням   у   розробці   плану,   пропонування методів дослідження; 3)   консультування учнів під час їхньої дослідницької роботи; 4)допомога учням в опрацюванні отриманого матеріалу і підготовці до презентації; 5)організація презентації учнівських досліджень; 6)  підбиття підсумків.	1)   Планування  дослідження: 2)визначення того,   з ким можна співпрацювати у ході дослідження: 3)збір інформації на задану тему; 4) опрацювання зібраного матеріалу, підготовка  до  презентації.

Використання даного методу доцільне у роботі над такими темами:

1)  дослідження функціональних підрозділів виробництва;

2)дослідження робочих місць і вимог до них;

3) дослідження взаємозв'язків, що існують між великими підрозділами виробництв, що дає учню можливість:

-     побачити процеси чи взаємозв'язки на виробництві;

-     зрозуміти, як організоване виконання різних функцій (наприклад, на виробництві);

-     дізнатися про вимоги до роботи,  робочого місця, кваліфікації робітників:

-     розвивати свої комунікативні здібності та самостійність тощо.

Під час використання даного методу можуть виникнути деякі труднощі, наприклад:

1) викладач не попередив відповідні підрозділи виробництва про дослідження, що мають проводитися учнями;

2)учні не мають досвіду спілкування з офіційними особами на виробництві;

3)учні не вміють чітко формулювати й висловлювати свої думки тощо.

Метод "Зіткнення з певними реальними ситуаціями" проводиться в п'ять  етапів: 

1-ий етап (15 хв): введення у часників у тему;

- інформування про вихідну ситуацію;

- визначення мети дослідження;

- визначення терміну виконання;

- прогнозування результату дослідження.

2-ий етап (30 хв): постановка завдання: допомога у розробці плану; пропонування методів дослідження.

3-ій етап (25 хв): опрацювання отриманих матеріалів; характеристика робіт і підготовка до презентації.

4-ий етап (15 хв): організація презентації учнівських досліджень.

5-ий етап (5 хв): підбиття підсумків.

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Метод "Навідні запитання".

Даний метод передбачає таку постановку запитання, при якій воно відіграватиме роль сильного імпульсу до дії, замінюючи вказівки. Складені викладачем запитання мають бути структурою проблемної геми, що мас допомогти учню приймати правильні самостійні рішення (див. Таблиця 11).

Метод "Навідних питань" використовують з метою розвитку в учнів здібностей:

- до самонавчання;

- до прогнозування дії;

- до роботи в команді.                                                                

Таблиця 11

Метод «Навідних запитань»
Функції викладача	Функції учня
1)    привітання та організація взаємного представлення: 2)   введення в тему заняття (завдання); 3)  задавання завчасно підготовлених запитань учням з метою допомогти обміркувати проблемну тему з різних сторін; 4)   підтримання цікавих ідей та залучення до обговорення всіх учнів; 5)   підбиття підсумків, відзначення найцікавіших відповідей та робіт, розширення відповідей учнів до повного розкриття проблемної теми (завдання); 6) завершення заняття.	1)   самостійне знаходження відповідей на поставлені запитання  (збір інформації); 2)  систематизація інформації; 3)  планування процесу роботи за допомогою навідних запитань; 4)  робота над виконанням завдання за допомогою навідних запитань; 5) контроль результатів та забезпечення якості за допомогою навідних запитань.

Робота за даним методом проводиться в 6 етапів                                              

1-ий етап (5 хв): привітання, введення в тему, постановка завдання.

2-ий етап (30 хв): постановка навідних запитань викладачем та збір інформації учнями для знаходження відповідей на них.

3-ій етап (5) хв): систематизація учнями отриманої інформації для виконання завдання.

4-ий етан (5 хв): планування учнем процесу роботи за допомогою навідних запитань, поставлених викладачем.

5-ий етап (25 хв): виконання завдання.

6-ий етап (10 хв): контроль результатів і забезпечення якості за допомогою навідних запитань.

 

11. Метод "Навідні тексти".

Головний принцип даною методу, що опирається на тексти, полягає в тому, що учень навчається самостійно, а викладач інструктує його. В межах професійного навчання цей метод використовується для підготовки, виконання та наступного аналізу результатів практичної діяльності, тобто, учень може аналізувати особистий досвід і в процесі навчання упевнено вирішувати, яким шляхом краще досягти поставленої мети

Метод "Навідні тексти" сприяє розвитку здібностей до самонавчання, самостійного планування, набуття досвіду фахової компетентності.

                                      

Метод "Навідні тексти" "Зіткнення з певними реальними ситуаціями"
Функції викладача (майстра виробничого навчання)	Функції учня
1)   привітання та організація взаємного представлення; 2)входження в тему заняття (завдання) шляхом представлення завчасно підготовлених для заняття текстів – інструкцій, які містять: -     описання завдання; -     описання мети роботи; -     контрольний формуляр оцінки досягнення мети роботи; -     формуляр планування роботи; -     формуляр складання списків необхідних інструментів; -     формуляр списків необхідних для роботи матеріалів; -     формуляр планування часу (план - графік по годинах); 3)надання підтримки учням під час прийняття ними рішень про робочий процес та оцінювання результатів роботи; 4)підбиття підсумків, відзначення кращих робіт;  завершення заняття.	1)    планування роботи за текстом  - інструкцією; 2)    самостійне виконання  роботи  з  використанням тих  знань, які учень має на даний  момент, та за  допомогою тексту - інструкції; 3) самостійне виконання роботи  та  її контроль.

Робота за даним методом проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання та організація взаємного представлення. Входження в тему заняття.

2-ий етап (25 хв): представлення завчасно підготовлених для заняття текстів – інструкцій.

3-ій етап (10 хв): планування учнями виконання роботи.

4-ий етап (20 хв): самостійне виконання учнями роботи або її частини за складеними ними робочими графіками.

5-ий етап (15 хв): самостійний контроль учнями результатів своєї роботи та виправлення помилок.

6-ий етап (10 хв): оцінювання результатів роботи до і після виправлення помилок учнями та викладачем.

12. Метод Проектної роботи.

Проектна робота – це  комплексна робота з теми професійного навчання з використанням проектних методів, її застосовують з метою розвитку в учнях здібностей планувати, самоорганізовуватися, а також піднести їхню соціальну компетентність

                                                                                                               

Метод Проектної роботи
Функції викладача	Функції учня
1)  привітання та організація взаємного представлення; введення в тему та роздача проектних робіт; 2)завчасна розробка ідей проекту, пов'язаних з професійною діяльністю, з переліком проблем, які необхідно вирішити теоретично й практично з метою досягнення певних навчальних результатів; 3)внесення проектної роботи в навчальний план; 4)забезпечення умов виконання учнями проектної роботи (підготовка приміщення, технічних засобів тощо); 5)пояснення учням проектної роботи; 6)консультування учнів з окремих питань одо виконання проектної роботи; 7)аналіз виконаних проектних робіт; 8)оцінка проектних робіт.	1)  планування проектної роботи; 2)структурування проектної роботи за етапами виконання; 3)пошук інформації та матеріалів для виконання проектної роботи; 4)організація роботи; 5)контроль за виконанням проектної роботи та її якістю; 6) оцінювання результатів роботи та отриманого досвіду.

Теми проектних робіт мають бути пов’язані з професійною діяльністю й містити теоретичні та практичні проблеми, наприклад:

-  "Вимірювальна техніка";

-  "Розробка системи формулярів";

-  "Проблеми верстатобудування";

Робота за даним методом проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання та організація взаємного представлення. Входження в тему заняття. Роз’яснення теми, задач.

2-ий етап (25 хв): планування реалізації проекту .

3-ій етап (10 хв): планування форм спільної роботи (розподіл праці), планування виконання окремих задач конкретними особами.

4-ий етап (20 хв): самостійне виконання учнями роботи або її частий за складеними ними робочими графіками.

5-ий етап (15 хв): контроль і оцінка результатів проектної роботи, стратегії її виконання та поведінки учасників малих груп.

6-ий етап (10 хв): оформлення документації з метою подальшого використання розроблених матеріалів; оцінювання проектних робіт.

 

13. Метод розкриття теми через ланцюжок запитань.

Даний метод використовується для розкриття складних для розуміння учнями тем, які охоплюють значну кількість навчальних проблем. Учні йдуть шляхом пізнання, орієнтуючись на цілу низку запитань, заздалегідь підготовлених педагогом. Умовою застосування методу розкриття теми через ланцюжок запитань є те, що учні повинні мати деяке уявлення про об’єкт вивчення (див. Таблиця 14).

 

Метод розкриття теми через ланцюжок запитань
Функції викладача	Функції учня
1) привітання учнів та введення їх у тему, пояснення форми роботи;  2) постановка завчасно підготовлених запитань, які спрямовують думки учнів на шлях правильною зрозуміння завдання; 3) аналіз відповідей учнів.	1) знаходження відповідей на запитання викладача; 2) у часі ь у розвитку теми; 3) постановка запитань, висловлення пропозицій на задану тему.

У ході роботи за даним методом можуть виникнути деякі проблеми, наприклад:

1)   викладач очікує від учнів більше, ніж вони спроможні зробити;

2)   викладач отримує замало інформації від учнів і тому майже весь матеріал мас давати сам;

3)   викладач визнає правильними лише ті відповіді, які відповідають його рівню;

4)   викладач ставить неточні, незрозумілі запитання.

 

Робота за методом розкриття теми через ланцюжок запитань

проводиться в три етапи:

1-ий етап (10 хв): представлення теми та прогнозування результату.

2-ий етап (25 хв): розвиток теми.

3-ій етап (10 хв): узагальнення та оцінка результатів, визначення перспектив.

14. Метод сценаріїв.

Метод сценаріїв полягає в розробці ймовірних моделей майбутнього. Наведемо приклад теми сценарію: ''Ви зараз навчаєтеся на 2-му курсі. Якими Ви уявляєте собі Ваші життя та професійну діяльність через 5 років?" Викладач чи майстер виробничого навчання має допомогти учню продумати свої можливості та перспективи у найближчі роки навчання та після нього. Такі розумові вправи сприяють формуванню певних уявлень про своє майбутнє, що мають перетворитися на мету, досягнення якої вимагає певних дій з боку учнів.

Метод сценаріїв допомагає учням чітко визначити що і як робити для досягнення поставленої мсти                                                                                                             Таблиця 15

Метод сценаріїв
Функції викладача	Функції учня
1)    привітання учнів і введення їх в тему, пояснення форми роботи; 2)  проведення аналізу меж і факторів впливу, тенденцій розвитку; 3)  демонстрація проектування моделі майбутнього через тенденції розвитку; 4)  ознайомлення учнів із альтернативними варіантами розвитку в майбутньому; 5)    аналіз    розроблених    сценаріїв,    оцінювання    їх наслідків; 6)    знаходження можливих факторів , які здатні змінити хід подій у запропонованих сценаріях; 7) пропонування заходів, які сприятимуть втіленню розроблених сценаріїв у життя.	1)    фантазування і співставлення реальності з мріями; 2)  мислить з урахуванням взаємозв’язків, альтернатив; 3)  розвиток багатомірності мислення; 4)  аналіз ситуації; 5)    пошук, обробка, комбінування та використання інформації; 6)    моделювання свого майбутнього; 7) постановка запитань чи висування пропозицій на задану тему.